Про стажування в Єврокомісії

Кілька днів тому завершилося моє піврічне стажування в Єврокомісії за програмою «Blue Book». Це була неординарна й доволі рідкісна можливість, що дала змогу зсередини побачити, як формуються політики в ЄС. Я працювала в DG GROW — «Міністерстві економіки» ЄС. Цей генеральний директорат Єврокомісії відповідає за внутрішній ринок ЄС, підприємництво, промисловість, малі та середні бізнеси і охоплює різні сектори від косметики до будівництва. Мій відділ спеціалізується на економіці proximity (міст), соціальній економіці та креативних індустріях. Я обрала його через свої улюблені креативні індустрії, але зрештою збагатилася й новими сферами.

Маючи досвід на державній службі в Україні і вишкіл у міністерстві культури, я не могла втриматися від порівнянь двох структур.

Collège d'Europe: перший семестр

Добіг кінця перший семестр мого навчання в Коледжі Європи. На унікальну магістерську стипендіальну програму для державних службовців я подавалася до початку повномасштабного вторгнення. Однак тепер моє навчання виглядає ще доцільнішим: Україні потрібно більше фахівців з євроінтеграції з огляду на статус кандидата в ЄС, а євроінтеграція — профіль Коледжу Європи.

На магістерській програмі разом зі мною навчаються 130 студентів 30 національностей з ЄС та країн Європейської політики сусідства (Східна Європа, Північна Африка). Програма міждисциплінарна, тому студенти походять з різних академічних бекґраундів. Є три філософи, два терапевти, інженер-механік, хімік, еколог, філологи й історики, але типовий профіль — це студент 24-26 років з освітою у міжнародних відносинах, політології чи праві від Сорбонни, Sciences Po, Оксбриджу, Падуї та інших провідних європейських університетів. Тут мало людей зі значним професійним досвідом — в резюме переважають короткострокові стажування в посольствах чи європейських інституціях. Більшість студентів уже мають диплом магістра за схожою спеціальністю, проте Коледж Європи приваблює своїм престижем у «брюссельській бульбашці», серед установ ЄС, тому в коледжі часто навчаються діти дипломатів, європейських та урядових чиновників.

Аналітика культури і креативних індустрій

Перша заповідь аналітика політики: спілкуйся зі стейкхолдерами і збалансовуй їхні інтереси.

Друга заповідь аналітика політика: пропонуй рішення, засновані на доказах.

У культурі — сфері, де складно виділити того, хто впливає, і те, на що впливають, де доказом є саме перебування тіла в просторі культури, — заповідей дотримуватися важко.

Щоб розібратися, як поєднати аналіз політики з культурою та креативними індустріями, Міністерство культури та інформаційної політики України разом з Єврокомісією запросило найкращих експертів ЄС.

Якими настановами поділилися фахівці — читайте у статті.

Про такт слів

Коли оберемки оберегів бережливості розсипаються від макабричних цілунків

Коли рогівка розквітає маковим полем у знемозі прийняти всі віртуальні образи

Коли розсуд уникає гойдливості хвилі, що поділяє на всіх одні легені спільного ритму

Коли земні артерії припиняють качати кров і лишають по собі заніміння, яке смиренно вертається до непохитності елеатів

Тіла, міста і влада

25 грудня 2020 року на запрошення міждисциплінарної платформи для філософів і друзів філософії «Лікей» я взяла участь у дискусії на тему життя тіл у місті. Мені випало представити й доповнити погляди Мішеля Фуко, а моя напарниця Олександра Купченко осмислювала думки Річарда Сеннета. Модерувала зустріч Катерина Демерза. 

За стенограмою дискусії часопис «Про|стір» опублікував тези нашої розмови https://www.prostranstvo.media/tila-u-misti-vzaiemovplivi-kontakt-iz-prostorom-stosunki-iz-vladoju/.

Тут я наводжу текст дискусії з розширеними посиланнями, які не увійшли до версії часопису.

Майбутній філософині

На першому занятті тобі зададуть прочитати «Діалектику міфу» за кілька днів. Тоді ти зрозумієш, що треба вчитися читати наново, — і навчишся, проковтуючи фоліанти за ніч та розтягуючи тристорінкового Ґетьє на місяць.

Ти проведеш тисячі годин у келіях на четвертому поверсі, де в обідній дрімоті душа пастиметься на полях істини і смиренно скубатиме ті останні двадцять сторінок, що лишилося дочитати на пару.

Ти зустрінеш диваків із Ложі Фі й Герменевтичного кола; ви будете збиратися в присмерку, коли віконця на внутрішньому подвір’ї затлумлюються, а час застигає ґлеєм розмови про комунітаризм і лібертаріанство.

Ти залізеш на парту й виголосиш O Captain! My Captain!, бо на кожного кабінетного філософа завжди знайдеться культуролог з кіноклубом та поетичними вечорами.

Магістерська робота: значливість і постгуманізм

20 травня 2019 року я захистила свою магістерську роботу «Про походження значливості іншого: від спільності історій до матеріальності дій». Ця подія підсумовує — але не завершує — історію мого шестирічного філософського шляху на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Я вельми вдячна своєму науковому керівнику Приходьку Володимиру Володимировичу за чуттєво осяжне натхнення занять, за віру і свободу запрошувати до тканини філософування прибульців, роботів і романи, написані штучним інтелектом, за високу майстерність чути й мовити, розгортаючи одне студентське слово в епопею втіленого думання, гідного кількох фоліантів.

Я також дякую своїй родині, яка тепло підтримувала мене в обраному філософському покликанні, вірячи в силу якісної гуманітарної освіти, і доклала всіх зусиль, аби роки мого студентства стали тією самою омріяною квінтесенцією творчості, інтелекту й безтурботної юності, що утворює найнадійнішу основу дорослого життя.

Диплом доступний за посиланням / My master's thesis (in Ukrainian) is available at: 
https://bit.ly/2GcSwpf

Резюме роботи:

Використовуючи постфеноменологічну методологію, я ставлю за мету дослідження надати опис побутування значливості іншого (в тому числі постгуманістичного) в досвіді людини на структурному рівні. Висуваю дві гіпотези походження значливості: перша вбачає джерело значливого стосунку у спільності історій, друга наголошує на втілених, матеріальних, діяльнісних засадах досвідного перекривання. Спростувавши історико-наративну модель значливості через її недостатність для опису феноменів болю, мовчання та можливого майбутнього, дослідження зосереджується на значливості як такій, що побутує спільною матеріалізованою дією між речами. Залучення потенціалу агентного реалізму Карен Барад і тілесних семантик дає змогу застосувати матеріальну концепцію до аналізу значливості постгуманістичних фігур, зокрема нейронної мережі та згенерованого нею роману ‘1 the Road’. Я роблю висновок, що значливість уможливлена саме матеріальною, втіленою, контактною спільною інтра-дією дієвців, серед яких можуть бути не лише люди, а й інші агенти, на перший погляд позбавлені здатності до значливості, зокрема штучний інтелект.

A short summary of my master's thesis in philosophy ‘On the Origin of Mattering of the Other: from Shared Stories to the Materiality of Actions’ defended on May 20, 2019, at the Taras Shevchenko National University of Kyiv:

Як читати філософський текст

У межах університетського курсу «Методика викладання філософських дисциплін» я склала невелику пам’ятку, що покликана зорієнтувати початківця в мистецтві читання філософських текстів. Звертаю увагу: фаховий філософський аналіз, звісно ж, потребуватиме глибшого підходу, натомість ця методика пасуватиме ознайомчому читанню.

Методика аналізу філософського тексту

1. Культурно-історичний контекст:

Що ви знаєте про автора? Коли він жив, коли було написано текст? Чи передували написанню тексту особливі історичні, політичні події? До якої філософської традиції належить автор?

2. З якою метою створено текст і кому його адресовано?

Чи автор відповідає іншому філософу, чи підтримує якусь позицію, чи полемізує з кимось, доводячи власну думку? Чи має він на меті переконати читача, чи радше пише «для себе», сам ставить перед собою питання і сам прагне відповісти на нього? Чи носить текст моралістичний, повчальний характер, чи є там рекомендації або перестороги?

Наскільки простим або складним є виклад автора? Чи піклується він про своїх читачів, чи роз’яснює незрозумілі місця? Текст написано для широкого загалу чи для професіоналів-філософів? Мова філософа ясна чи туманна, доступна тільки для посвячених?

Що таке свідопис?

Дуже короткі та вельми схематичні

нотатки Луізи Мороз про походження поняття «свідопис»,

написані на прохання Бакаєва Миколи Юрійовича

Пошук українського відповідника для терміна «есе» ініціював Тарас Петрович Кононенко на семінарах з історії філософії Нового часу навесні 2015 року. Він окреслив методологію наших пошуків, настановивши користуватися таблицями Френсіса Бейкона (таблиці присутності, відсутності, порівняння). Студенти запропонували близько двадцяти варіантів, серед яких були «міркування», «розмисел», «розвідка», «спрагнення», «зважування», «самосприйнятий опис», «монолог», «досвід» etc. Таблиця ступенів продемонструвала, що найближчими до оригінального сенсу, вкладеного в поняття «есе», є два неологізми: «свідосвід» і «свідопис».

Варто зазначити: під «оригінальним сенсом» мається на увазі есе як феномен французької культури, оформлений пером Мішеля Монтеня (« Essais » – «Опыты», «Пробы», «Досліди»). Я спиралася передовсім на essai, що походить від дієслова essayer – пробувати, намагатися, спитувати. Важливим також є те, що в своєму лінгвістичному дослідженні я протиставляю есе трактату – вони є полярними способами філософського виразу.

Які суттєві критерії есе було виділено для пошуку адекватного відповідника essai в українській мові?

1. Це написаний текст (хоча це положення можна підважувати, зокрема в усних доповідях досить чітко розмежовуються виступ-есе і виступ-трактат) => в шуканому слові має бути вказівка на письмовий виклад. Через це варіанти на кшталт «розмислів» і «міркувань» не підходять, адже не позначають унікально письмовий твір.

2. Цей текст висловлює свій власний неповторний досвід автора (іноді кажуть про есе як щось суто суб’єктивне). Мабуть, ця характеристика найбільш відрізняє есе від трактату, бо в трактаті досвід, описуваний автором, не має обов’язково переживатися самим автором.

3. Форма тексту може бути різноманітною – такою, яка найбільш гнучко висловить все чуттєве різноманіття нашого досвіду. Необхідно зауважити, що такий погляд на есе контрастує з так званим «американським есе», в якому панує чітка структура: теза – аргументи, посилені прикладами, – висновок.

Спираючись на вищезазначені риси есе, я запропонувала неологізм СВІДОПИС.

Свідопис за рахунок двозначної першої морфеми («сві» як «свій» і «свід» як свідомий), а також варіабельності другої морфеми – допис/опис – відкриває безліч можливостей для інтерпретацій:

1. свій допис

            допис, що належить мені

2. свій опис

            опис себе (опис мене)

3. свідомий опис

4. свідомий допис

(3), (4) – вказівка на свідомість як важливий момент рефлексивності досвіду – пережити досвід значить усвідомити його, в постструктуралістській манері – виписати. Тому есе постає як власний досвід, обернений сам на себе.

«Присвійність» досвіду корелює зі значенням спроби, закладеним в essai. Оскільки свій власний неповторний досвід невичерпний, кожен його опис є лише спробою, новим намаганням оповісти про нього, проте жодна нова спроба не може бути повним відображенням досвіду. Якщо трактат фіксує предмет свого опису в скінченній даності, то у свідописі сам опис досвіду є новим досвідом. Предмет опису свідопису принципово неспинний, не піддається науковій темпоральній елімінації, тому кожний свідопис – лише спроба вхопити свою власну неповторну нескінченність.

У свідописі також є ще одна невидима, проте спеціально закладена хитрість: при перестановці другого та першого складів слова отримуємо до-сві => досвід.

Отже, авторка терміну «свідопис» сподівається, що в українському неологізмі їй вдалося передати ключові особливості essai: це своя власна неповторна спроба досвіду обернутися на самого себе (власного й неповторного!), закріплена в письмовій(/друкованій) формі.

Комунікаційні стратегії XXI століття

З радістю публікую свідопис «Між межею: комунікаційні стратегії XXI століття», написаний для конкурсу студентських есе «Толерантність, рівність, взаємодія: подолання травми та діалог співіснування в сучасних умовах». Як переможниця конкурсу, я мала честь представити свою роботу в Одесі на громадському форумі «Подолання. Від конфліктів до діалогу та подолання травми», що відбувся 6 грудня 2016 року за підтримки ГО “Südost Europa Kultur e. V.” (Берлін), Міністерства закордонних справ Німеччини та в партнерстві з Українською Асоціацією усної історії.

Свідопис доступний за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1GsYN3x1gyX8g1yEtLfG9UYekgy0J2gwa/view?usp=sharing

I am pleased to post online my essay “In-between the Border: Communication Strategies of the 21^st Century” (in Ukrainian) written for the student’s essay contest “Tolerance, Equality, Cooperation: Trauma Overcoming and Dialogues of Coexistence in Modern Conditions”. As a winner of the contest, I presented my paper at the International Forum “Bridging: from Conflict to Dialogue and Trauma Overcoming”, jointly organised by the NGO Südost Europa Kultur e. V. and the Ukrainian Oral History Association. The forum was held on 6 December 2016 in Odessa and aimed at reducing the traumatic experience of internally displaced people in Ukraine and creating conditions for a dialogue in the crisis situation.

In my essay, I analysed how innovative technologies facilitate communication between cultures, allow equal access to different opportunities and thus cultivate tolerance and respect for any form of otherness. I tried to show how the Internet and contemporary communication tools can prevent violence, cope with stress and provide a better rehabilitation and adaptation for the refugees. 

Warsaw

It has been already a month that I study philosophy at the University of Warsaw as an exchange student from Kyiv, Ukraine. At the end of this academic year, I will complete my BA degree, therefore a semester in Poland concludes my four-year-long philosophical quest and heralds a new milestone in my life.

Рецензія на балет «Женщины в ре миноре»

Рецензія на одноактний балет на музику Й. С. Баха «Женщины в ре миноре» 

Ідея, хореографія, постановка – Раду Поклітару 

«КИЕВ МОДЕРН-БАЛЕТ»

Якщо Вам треба за півгодини відчути, що таке витоковий філософський модерн XVII століття, перегляньте одноактний балет «Жінки в ре мінорі» на музику Йоганна Себастьяна Баха від «КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ». Вистава пройнята протестом новочасної філософії, емансипацією самості та хореографією узаконеного афекту; вона, як і артисти балету, корчить гримаси святенництву класичних епох, віднайшовши власну міміку – живу, не застиглу під скам’янілою маскою канонів. Раду Поклітару створив самодостатню картину, що задає ритм власним тілом: людина стає тлом для людини, потрохи згортаючи завісу чужого вказівництва.

Свідопис із філософії культури «До критики актантної моделі: випадок vs. універсальність»

Актантна модель Греймаса є універсальною структурою, що лежить в основі будь-якого наративу. Шість позицій враховують усі можливі відношення в тексті та охоплюють найрізноманітніші сфери (не/)людської діяльності через вісь бажання, комунікації та випробувань. Повсюдність таких ролей виступає мало не метафізичним даром, який можна застосувати всюди: в театрі, економіці, філософії.

Казка прикінцевої назви

Моя казка від початку безіменна, бо назва є ключем і розгадкою, що на цих сторінках відкривається лише під кінець. Час та щастя вводитимуть в оману: послуговуйтеся мистецтвом ліку й тлумаченням давніх мов. Шукайте дороги надхмарного канатового міста в себе під ногами, а мешканців його зустрічайте за любовною бесідою. Хоча життя роз’єднує, плин пера вертає заграву палких початків. Стережіться повноблагості, тримайтеся присутності віддалених шляхів; найважче – з добірних мотузок виплести власний вузол.

Казка доступна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2MTNDak9ybnVzT3c/view?usp=sharing

Philosophy, Aliens and Astrolinguistics

This is my abstract for the conference "Philosophed 2015: Philosophy of Mind". Ukrainian translation is available at https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2RDBVd25hVUtwT2s/view?usp=sharing 

Here I criticize the anthropomorphic patterns in CETI (Communication with Extraterrestial Intelligence) and reject human cognitive universals that are imposed on the alien life forms. I suggest movement to be a linguistic base and a point of contact between terrestrial and extraterrestrial intelligences.

The Solaris Mystery:

Opposing the Terrestrial CETI Patterns

Science Fiction about Communicating with Extraterrestrials

            Kris Kelvin, a protagonist of the novel “Solaris” by Stanisław Lem, is drawn into the stalemate while exploring a sentient ocean that covers planet Solaris. The researchers to no avail endeavour to find any succession, causality and structure of the ocean’s intelligence. In return for human struggling attempts, Solaris itself investigates scientists, embodying their deepest memories and thereby hurts their feelings unknowingly. Two intelligent species try to communicate with each other but find no point of contact.

Свідопис на конкурс «Філософія сходження»

Ảπολογία: Apollo + Gaia

Фотометр «Кеплера» цупко впинається в закамарки Всесвіту й обнишпорює матрицями холодні простори в пошуках двійників нашої Землі, заковтуючи нові далечіні. Його дзеркала відбивають не світила, а лише витончений розрахунок діаметрів, яскравості, густини. Кеплерів погляд однаково байдужий і безвідповідальний перед розчаруваннями й відкриттями. Надією ж, пересторогою та рішучістю блищать совині очі Афіни Паллади, що вона їх мружить у такт мерехтливому κόσμος’у. Наше товаришування з мудрістю, яка вже неодноразово зазирала на зоряне небо, тепер злітає з глибини людської свідомості безпосередньо в надра горішньої безодні – разом з астрофізикою, кібернетикою, штучним інтелектом, комп’ютерною лінгвістикою…

Свідопис на конкурс: «Чому Україні потрібна нова Конституція?»

XVI – XVII століття європейської історії гриміли та бряжчали падучими бовванами минулих золотих епох. Тверді плечі Аристотеля й Церкви обтісували хвилі всепроникненного Модерну, ідоли ржавіли й сипалися. Суспільство приймало нову constitutio: на місці старих родо-видових ієрархій виникали матриці, які рівноправно інтегрували в собі кожну одиницю. Філософи подарували тому часу новий органон – новий тип мислення, що розбив скляну пастку середньовічної телеології і надав людині можливість обирати спосіб життя самостійно, відсторонивши напередвизначальну силу на ар’єрсцену: того, хто раніше конституював усе буття, поважали, але в собі віднайшли спромогу бути майстернішими режисерами.

Етика пам'яті

Мій конкурсний свідопис на тему:

«Етика пам'яті в процесах побудови громадянського суспільства»,

написаний для реєстрації в однойменній літній філософській школі

у Львові (Брюховичах).

Українська сучасність перебуває під знаком тиранії колективної пам’яті, що проявляється в загостреному почутті обов’язку перед минулим, у дознемоги несамовитій ідеалізації сакрального часу і, як писав П’єр Нора, в тотальному архівуванні. Війну меморалізують під час війни. Теперішнє поміщають за музейну стрічку, а майбутнє ще до моменту настання відкладається у гніздечку колективної гіпертрофованої пам’яті про минувшину.

Свідопис з етики - Поліамурні міркування

Якби любов була богом, я виявилася б теїстичним агностиком. Не знаю, звідки вона з’являється: чи кохати – це культурна настанова, всотана зі звичкою приймати душ та їсти столовим приладдям, чи гормональна буря, чи рознизуваний двоїною горішніх і долішніх прагнень син Бідності й Багатства [1], чи всепоглинальний гіпнотичний ідол, вирізьблений митцями та співцями. Я люблю думати про любов як про дар, безперестанно виплекуваний зсередини і замотуваний в обгортку (тобто оформлений) чимось іншим поза мною у єднанні внутрішнього й зовнішнього. Вміння кохати виховується й освічується креативно-імагінативним характером зв’язку наставника, котрий є учнем, і учня, який є наставником. Це постійний акт свідомого світоконституювання за правилами волі його творців. Зупинка щомиттєвого декларативного мурування онтологічних засад такого світу прирікає його на руйнування і смерть. Архітектоніка кохання вичерпується або не вичерпується лише ейдетичною фертильністю кон-кордії (спів-сердя) його а́кторів. Love is in the eye of the beholder [2].

Свідопис з етики - Граючись у Бога

Підставою для написання цього свідопису стало завдання з етики проаналізувати фрагмент роману Джона Фаулза «Маг» («Волхв»). Уривок описує граничну, екстримальну ситуацію людського вибору. Дія відбувається під час нацистської окупації грецького острова Фраксос. Герой Кончіс, який оповідає історію, стає сільським старостою – не через прагнення співпрацювати з окупантами, а як «цап-відбувайло» внаслідок прохань мешканців острова, жоден з котрих не бажав обіймати цю ганебну посаду (сам Кончіс був чужоземцем). Восени 1943 року партизани-повстанці вбивають чотирьох німців і в якості кари окупаційна адміністрація вирішує розстріляти вісімдесят невинних мирних жителів Фраксоса, серед яких є Кончіс. Проте його, старосту, ставлять перед глузливим вибором: смертельний вирок для половини острова замінять на робітничі табори, якщо він привселюдно й власноручно вб’є двох спійманих партизан – тих, котрі й розгорнули на Фраксосі цю драму. Герой вагається: спочатку він готовий обірвати життя повстанців, але одного погляду вистачає, аби солідаризуватися з ними, закатованими та спраглими до свободи. Кончіс відмовляється вбивати. Фашисти розстрілюють його і вісімдесятьох селян, проте він дивом виживає.

Переді мною стоїть задача розглянути моральний вибір Кончіса з етичної точки зору і запропонувати своє бачення того, як би я вчинила на місці цього героя.

Свідопис доступний за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2anNxV085bU85TnM/view?usp=sharing