Про такт слів

Коли оберемки оберегів бережливості розсипаються від макабричних цілунків

Коли рогівка розквітає маковим полем у знемозі прийняти всі віртуальні образи

Коли розсуд уникає гойдливості хвилі, що поділяє на всіх одні легені спільного ритму

Коли земні артерії припиняють качати кров і лишають по собі заніміння, яке смиренно вертається до непохитності елеатів

Тіла, міста і влада

25 грудня 2020 року на запрошення міждисциплінарної платформи для філософів і друзів філософії «Лікей» я взяла участь у дискусії на тему життя тіл у місті. Мені випало представити й доповнити погляди Мішеля Фуко, а моя напарниця Олександра Купченко осмислювала думки Річарда Сеннета. Модерувала зустріч Катерина Демерза. 

За стенограмою дискусії часопис «Про|стір» опублікував тези нашої розмови https://www.prostranstvo.media/tila-u-misti-vzaiemovplivi-kontakt-iz-prostorom-stosunki-iz-vladoju/.

Тут я наводжу текст дискусії з розширеними посиланнями, які не увійшли до версії часопису.

Майбутній філософині

На першому занятті тобі зададуть прочитати «Діалектику міфу» за кілька днів. Тоді ти зрозумієш, що треба вчитися читати наново, — і навчишся, проковтуючи фоліанти за ніч та розтягуючи тристорінкового Ґетьє на місяць.

Ти проведеш тисячі годин у келіях на четвертому поверсі, де в обідній дрімоті душа пастиметься на полях істини і смиренно скубатиме ті останні двадцять сторінок, що лишилося дочитати на пару.

Ти зустрінеш диваків із Ложі Фі й Герменевтичного кола; ви будете збиратися в присмерку, коли віконця на внутрішньому подвір’ї затлумлюються, а час застигає ґлеєм розмови про комунітаризм і лібертаріанство.

Ти залізеш на парту й виголосиш O Captain! My Captain!, бо на кожного кабінетного філософа завжди знайдеться культуролог з кіноклубом та поетичними вечорами.

Казка прикінцевої назви

Моя казка від початку безіменна, бо назва є ключем і розгадкою, що на цих сторінках відкривається лише під кінець. Час та щастя вводитимуть в оману: послуговуйтеся мистецтвом ліку й тлумаченням давніх мов. Шукайте дороги надхмарного канатового міста в себе під ногами, а мешканців його зустрічайте за любовною бесідою. Хоча життя роз’єднує, плин пера вертає заграву палких початків. Стережіться повноблагості, тримайтеся присутності віддалених шляхів; найважче – з добірних мотузок виплести власний вузол.

Казка доступна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2MTNDak9ybnVzT3c/view?usp=sharing

Πίπτει Σοφία / Падає Софія

Я створила цю замальовку (прозову елегію? любовного листа? сповідь-каяття? оду? молитву?) під впливом вчення християнського гностицизму – спадку непростого, вітального, поривного, глибинно-бентежливого. Використавши трагічний гностичний мотив про опалу Софію, я інтерпретувала його на свій манер, переплела страждання пропащої томливої мудрості з власним досвідом її осягнення на філософському факультеті, наклала одну на одну міфічно-божественну та смертно-людську долі.

Для глибшого та зрозумілішого занурення в історико-філософський контекст написаного додала коротеньку довідку, де закцентувала увагу на тих моментах гностичного вчення, які обіграються у творі.

Робота доступна за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2SkoxOW1yOGtZLVE/view?usp=sharing