Суспільна угода - Міжнародний інвестиційний форум з управління відходами 2016 у Миколаєві

Суспільна угода ініціативної групи по створенню комплексної програми управління відходами в місті Миколаєві з усіма громадянами,

небайдужими до чистого довкілля та щасливого майбутнього

Працюючи над розробкою програми управління відходами в місті Миколаєві та готуючись до Міжнародного інвестиційного форуму з управління відходами, ми прийшли до висновку, що комплексну проблему забрудненого довкілля можна подолати лише спільними зусиллями, поставивши ідеал щасливого, успішного та безпечного міста вище за політичні розбіжності. Неможливо реалізувати проект, якщо його не підтримують мешканці міста, депутати всіх рівнів, представники владних структур. Тому ми звертаємося до небайдужих громадян із закликом підписати суспільну угоду і публічно показати свою зацікавленість у вирішенні питання засміченого довкілля.

Рецензія на балет «Женщины в ре миноре»

Рецензія на одноактний балет на музику Й. С. Баха «Женщины в ре миноре» 

Ідея, хореографія, постановка – Раду Поклітару 

«КИЕВ МОДЕРН-БАЛЕТ»

Якщо Вам треба за півгодини відчути, що таке витоковий філософський модерн XVII століття, перегляньте одноактний балет «Жінки в ре мінорі» на музику Йоганна Себастьяна Баха від «КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ». Вистава пройнята протестом новочасної філософії, емансипацією самості та хореографією узаконеного афекту; вона, як і артисти балету, корчить гримаси святенництву класичних епох, віднайшовши власну міміку – живу, не застиглу під скам’янілою маскою канонів. Раду Поклітару створив самодостатню картину, що задає ритм власним тілом: людина стає тлом для людини, потрохи згортаючи завісу чужого вказівництва.

Свідопис із філософії культури «До критики актантної моделі: випадок vs. універсальність»

Актантна модель Греймаса є універсальною структурою, що лежить в основі будь-якого наративу. Шість позицій враховують усі можливі відношення в тексті та охоплюють найрізноманітніші сфери (не/)людської діяльності через вісь бажання, комунікації та випробувань. Повсюдність таких ролей виступає мало не метафізичним даром, який можна застосувати всюди: в театрі, економіці, філософії.

Казка прикінцевої назви

Моя казка від початку безіменна, бо назва є ключем і розгадкою, що на цих сторінках відкривається лише під кінець. Час та щастя вводитимуть в оману: послуговуйтеся мистецтвом ліку й тлумаченням давніх мов. Шукайте дороги надхмарного канатового міста в себе під ногами, а мешканців його зустрічайте за любовною бесідою. Хоча життя роз’єднує, плин пера вертає заграву палких початків. Стережіться повноблагості, тримайтеся присутності віддалених шляхів; найважче – з добірних мотузок виплести власний вузол.

Казка доступна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2MTNDak9ybnVzT3c/view?usp=sharing

Philosophy, Aliens and Astrolinguistics

This is my abstract for the conference "Philosophed 2015: Philosophy of Mind". Ukrainian translation is available at https://drive.google.com/file/d/0B5yA-nWAuBS2RDBVd25hVUtwT2s/view?usp=sharing 

Here I criticize the anthropomorphic patterns in CETI (Communication with Extraterrestial Intelligence) and reject human cognitive universals that are imposed on the alien life forms. I suggest movement to be a linguistic base and a point of contact between terrestrial and extraterrestrial intelligences.

The Solaris Mystery:

Opposing the Terrestrial CETI Patterns

Science Fiction about Communicating with Extraterrestrials

            Kris Kelvin, a protagonist of the novel “Solaris” by Stanisław Lem, is drawn into the stalemate while exploring a sentient ocean that covers planet Solaris. The researchers to no avail endeavour to find any succession, causality and structure of the ocean’s intelligence. In return for human struggling attempts, Solaris itself investigates scientists, embodying their deepest memories and thereby hurts their feelings unknowingly. Two intelligent species try to communicate with each other but find no point of contact.

Свідопис на конкурс «Філософія сходження»

Ảπολογία: Apollo + Gaia

Фотометр «Кеплера» цупко впинається в закамарки Всесвіту й обнишпорює матрицями холодні простори в пошуках двійників нашої Землі, заковтуючи нові далечіні. Його дзеркала відбивають не світила, а лише витончений розрахунок діаметрів, яскравості, густини. Кеплерів погляд однаково байдужий і безвідповідальний перед розчаруваннями й відкриттями. Надією ж, пересторогою та рішучістю блищать совині очі Афіни Паллади, що вона їх мружить у такт мерехтливому κόσμος’у. Наше товаришування з мудрістю, яка вже неодноразово зазирала на зоряне небо, тепер злітає з глибини людської свідомості безпосередньо в надра горішньої безодні – разом з астрофізикою, кібернетикою, штучним інтелектом, комп’ютерною лінгвістикою…

З Днем народження, мамочко!

Моя без-тями-кохана матусенька!

Ти – найбільше диво, яке могло трапитися зі мною і з татом.

Моя тонесенька тростинко, ти така завжди граційна й подеколи така грізно-сліпуча у своїх грозах – істинна богиня Стародавньої Еллади, чарівлива та ніжна. Немає нічого прекраснішого за тебе, і навіть ідеї, що випасаються на полях істини у Платона, не зрівняються з тобою ні в красі, ні в благості. Естети забули б усі свої канони, якби побачили тебе, етики припинили би будь-які спекуляції про добро, відчувши твою лагідність і жертовність, а філософія оніміла б назавжди, якби всезагальна природна мудрість була подібна до твоєї.

Ти чарівна квітка квіток у саду, який сама зрощуєш: це місцечко затишку, де набираються сил дорогою зношені, втомлені думки після довгих подорожей. Вишуканістю постави, майстерністю долонь, відкритістю душі ти з нічого всюди створюєш дім та розписуєш його дрібним візерунком великого кохання.

Хоча юні філософині люблять вдавати з себе сильних і незалежних жінок, глибоко в душі (не так глибоко, як здається) вони дуже сумують за мамами, які приходять до них уві снах й нагадують тепліше вдягатися. Твій образ завжди стоїть перед очима. Коли я отримую пакунок, то щоразу намагаюся знайти там відбиток твоїх рученяток: у тому, як ніжно й смачно вони пекли печиво та складали одяг, розгладжуючи всі згорточки. Моя кохана чарівничко, ти перетворюєш і осяюєш речі самим своїм дотиком!

Ти так далеко, а мені так часто хочеться обійняти тебе, зацілувати, прихистити від холодної відсутності батарей, вилікувати й замуркотіти! Я міцно зосереджуюся та надсилаю хвилі того тепла, що є в мені: хай не лише твої молитви оберігають мене, а й мій філософський жар трохи зігріває твоє серденько. В ньому, в кулачку плоті та крові, – емпатії на весь світ! Нехай воно б’ється довго, рівно й сильно – це буде найбільше щастя для нас.

Кохаємо тебе безмірно, наша Мамочко, перлинка мого й татового життів! <3 Тримайся, аби тебе не збили з ніг усі цілунки, що я їм наказала летіти на південь.
З Днем народження, наша Ріднесенька!