Майбутній філософині

На першому занятті тобі зададуть прочитати «Діалектику міфу» за кілька днів. Тоді ти зрозумієш, що треба вчитися читати наново, — і навчишся, проковтуючи фоліанти за ніч та розтягуючи тристорінкового Ґетьє на місяць.

Ти проведеш тисячі годин у келіях на четвертому поверсі, де в обідній дрімоті душа пастиметься на полях істини і смиренно скубатиме ті останні двадцять сторінок, що лишилося дочитати на пару.

Ти зустрінеш диваків із Ложі Фі й Герменевтичного кола; ви будете збиратися в присмерку, коли віконця на внутрішньому подвір’ї затлумлюються, а час застигає ґлеєм розмови про комунітаризм і лібертаріанство.

Ти залізеш на парту й виголосиш O Captain! My Captain!, бо на кожного кабінетного філософа завжди знайдеться культуролог з кіноклубом та поетичними вечорами.

Ти виробиш особливий смак і почуття гумору, коли посмішку викликатиме хитромудре поєднання вишукано зв’язаних слів. Ти шукатимеш маленькі підказки в текстах, вгадуючи настрій автора, його втіху й біль; за метафізичними трактатами проступатиме тіло, яке сміється, гнівається, хворіє, почувається голодним і кохає, — ще й як!

Тобі ніхто не пояснить інструкцію до гри — як читати, писати, міркувати, чинити; скориставшись нагодою, ти імпровізуватимеш і сама задаватимеш правила, а згодом усвідомиш, що окреслювати координати, границі, вузли, зв’язки, умови — це найбільш філософська діяльність на всьому факультеті.

На другому курсі по вівторках і четвергах ти бігатимеш на енігматичну — немов «Таємна історія» Донни Тартт — давньогрецьку герменевтику, яка заворожить Анабасисом Кіра й покаже, в чиїх текстах шукати справжній Перстень Всевладдя. Хоча авґменти в пам’яті припадуть пилом, у тебе часом спалахуватиме підозріле відчуття, що те намагання передати наказовий спосіб аориста медіального стану українською звучало б елегантніше й однослівніше грекою.

Геґеля тобі читатимуть у ботанічному саду, але магнолії та білки, приваблені стукотом горішків, саботують стоїчні спроби твого вчування в нещасну свідомість.

Тебе не злякають червоні килими, корпулентні портрети та оригінали Босха й Рафаеля на стінах читальні, адже Ґадамер давно обмовився: філософія — це дружня бесіда тих, хто тупотить килимами на пари і з пар, тих, хто промовляє до тебе з картин навіть через двісті років, а також тих, хто перешіптується в бібліотеці, вражений своїм (не)розумінням «Парменіда» й метафізичними нулями.

Розклад заведе тебе до підземельних аудиторій, де крізь вікно так легко пролізти у внутрішній дворик і дістати яблук біля хімічного факультету, а потім гризти їх на лавках, просотаних варивом їдальні, з якої юристи за першу зміну виїдають усю полуничну панна-котту.

Ви з друзями витворите совину мову і станете настільки дисипативною самоорганізованою системою, що починатимете семінари на перервах, зіставляючи прочитання чарівливо незрозумілих шматочків. Навіть відсутність викладача не стримає вас від того, щоби провести лекцію з аналітичної філософії чи пограти у філософську шибеницю (Шюца не відгадає ніхто).

Вас відпустять додому з англійської, бо в центрі стане надто небезпечно. Це буде перший і поки єдиний у твоїй пам’яті раз, коли метро повністю зачинять, а місто заціпеніє. Ти йтимеш пішки до гуртожитка, думаючи про те, як Київ явив тобі булгаківське обличчя.

Зима першого курсу поставить перед складним вибором — чим більше ти спостерігатимеш, як страх, жадібність і глупота одних роздиратимуть тіла інших, тим цупкіше берегтимеш цінність чесності, вміння прощати, великодушності й милосердного розуму.

Дороги завжди вестимуть до багряного серця; всі прайди, марші й майдани стукатимуться у двері Червоного.

Ти дізнаєшся, що за кожним незабутнім філософом стоїть свій Тренделенбург, Симондон і Кнутцен, а також найвідданіші фанати — ті, які щодня переймаються, чим ти снідала й чи вдягнула шапку, а ще переживають і підтримують так щиро, що жодна книжка з етики не зможе описати глибину їхньої мудрості та любові.

Ти полюбиш складність — що там казав Щедровицький про простоту й нацизм? — і глибоко в душі зневажатимеш речення без супідрядності, ампліфікованих метафор та кількох інтелектуальних реверансів. Ти спрощуватимеш і викреслюватимеш, але метафізика, гностики й логіка можливих світів заселять твої тексти: зрештою, чому письмо має дорівнювати невихитруваній мелодиці усного мовлення, коли найскладніші народження відбуваються у нашкрябуванні осібного мислення?

Ти вивчатимеш закони світобудування й методологію мрійництва; задаватимеш усесвітам онтологічні й логічні принципи, класифікуватимеш і категоризуватимеш суще, виявлятимеш суперечності та наглядатимеш за послідовністю зв’язків буття.

Твоє тіло випрацює нову техніку бачити речі багатошаровими, гранованими, вписаними в різні історії та контексти, роздробленими й зібраними в калейдоскопі толерантного доторкання до світу.

Ти почуватимешся вдячною: з першого курсу тебе сприйматимуть як рівну. Ти вчитимешся в найкращих; у пронизливих та мудроголосих, які закохують пластичністю розуму, пускають на пари прибульців, роботів і пушинів й відкриті до пізнань разом з неофітами.

Ти слухатимеш спогади викладачів і розумітимеш, що свобода без цензури говорити на парах про владу, душу, сексуальність, чуттєвість, економіку та багато інших речей — це цінність, вицарапана для вас найвідважнішими з попереднього покоління філософів.

У курсі новочасної філософії ви цілий семестр перекладатимете однісіньке слово — й тільки так навчитеся давати раду таблицям Бейкона й методу Декарта. Ви вигадаєте свідописи і спрагнення, долучивши їх до почесного списку переживань, надлюдин, чимбутностей, структур та очуднень.

Слово «незрозуміло» зникне з твого лексикону, адже нема такого горішка — «Феноменології духа» Геґеля, кванторних ігор Хінтікки, теорії струн, який не можна було б розгризти кількасотразовим прочитанням, фундаментальним оглядом додаткової літератури й наполегливим зверненням до Ґуґлу.

Ти здійсниш відкриття: серед купи гадок мати думку — це заслужена розкіш, а не звичка, тому опануєш мистецтво утримуватися від суджень і забувати: статус співрозмовника, тягар тисячодавніх авторитетів, історію своїх попередніх прочитань тексту, щоби знову перестріти його свіжим, невпинно допитливим подивом.

Ти помітиш, що світи — як і філософії — існують у множині, яку не схопить дихотомічний поділ, тому твій юнацький ригоризм доповниться делікатністю до співчуття, розумінням вразливості людської природи, постійними практиками толерування всіх окрас життя й того, що перебуває поза ним.

Ти так і не з’ясуєш, чи можна уявити щось далі за розум, вагаючись між розчарівливою строгістю Канта й нестримним оптимізмом Геґеля, проте самі питання — як мислити поза простором і часом? які категорії чуттєвості могли би бути в прибульців? — уперше змусять твій інтелект борознити незарамковані безкраї космосу.

Від Варшави до Острога, від Тарту до Одеси, у потягах, лікарнях і чергах ти проведеш сотні дискусій після того, як співрозмовники дізнаватимуться про твій фах. Від паломника до Києво-Печерської Лаври почуєш, що солодкими словами філософів мовить диявол, а від сусідки по палаті — що філософів слід відправляти на важкі й брудні суспільно корисні роботи.

Ти вправлятимешся зі словом — чи слово вправлятиметься з тобою, а потім зрадить тебе, викривши свою ницість, ergo, велич. Ти зможеш обґрунтувати зло, несправедливість, насилля, але чимдуж переконаєшся, якими ніжними мають бути руки філософа, що пестить світ думкою.

Ти зневіришся, бо відчуватимеш, що філософія поглинає надто багато тебе. Твоє життя перетвориться на текст, і ти сама станеш текстом, який потрохи губить свої букви серед рядків чужих авторів. Вони оселяться десь у вилочковій залозі й надиктовуватимуть тобі речення — так і не може не бути, коли протягом шести років твоїм передсонним чтивом будуть Кант, Дельоз, Фуко і, не приведи господи, Луман.

Ти закінчиш університет, думаючи, що так і не осягнула таємниць буття, але в холодні часи, коли зима затримається у твоїх краях надто довго, філософія врівноважить друзки твого серця і сповнить його цілістю. Вона дасть тобі найцінніший урок: допоки не станеш цікавою сама собі, не очікуй прихильності від світу і не нарікай на його іспити. Ти завжди вважатимеш, що зміниш філософією світ, але виграєш з її допомогою набагато важливішу битву, відстоюючи себе перед собою.

Ти здобудеш і втратиш друзів, навчишся ставити питання, але так і не наблизишся до відповідей, зачаруєшся й розчаклуєшся — все це потім, упродовж дивовижних студентських років, а поки ти — душа нарозхрист, рожевий рюкзак, бантики у волоссі — милуєшся, як твоя мрія вступити на філософський стає реальністю, а шалене завзяття серця готове приймати в себе цілий світ: зараз, за шість років, щомиті твого життя.